- як стрільба з лука допомагає відновитись після війни; - про спорт та Ігри нескорених - про нове життя після поранення

Викладачка корейської мови На Йон живе в Україні вже понад 13 років. Як вона вивчила українську мову, як асимілювалась в Україні, чому не поїхалала на батьківщину після повномасштабного вторгнення… про це та не тільки в програмі “Мій досвід” на Радіо Перше

Під час війни гендерна рівність стикається як з викликами, так і з новими можливостями: посилюються гендерно зумовлені ризики (наприклад, насильство), але водночас зростає роль жінок у різних сферах, зокрема у ЗСУ та місцевому самоврядуванні. Щодо жінок в ЗСУ станом на початок 2025 року у Збройних силах України служать понад 70 тисяч жінок, із них понад 5 500 – безпосередньо на передовій. «Коаліція 1325 Львівщина Жінки. Мир. Безпека: місцеві потреби — місцеві рішення» — це ініціатива на Львівщині, спрямована на впровадження Резолюції Ради Безпеки ООН 1325 «Жінки, мир, безпека» на місцевому рівні. Проєкт триває у Львові та інших регіонах нашої країни вже 4 рік поспіль. Коаліція працює над тим, щоб враховувати місцеві потреби жінок і дівчат та розробляти рішення для забезпечення їхньої рівної участі в процесах миру, безпеки та відновлення. Про діяльність Коаліції «1325 Львівщина» в програмі “Інший погляд» з Ольгою Телипською на Радіо Перше Катерина Левченко - урядова уповноважена з питань гендерної політики та Любов Максимович - голова ГО «Центр «Жіночі перспективи», секретаріат Коаліції «1325 Львівщина»

26–28 вересня відбудеться “Львівське Квадрієнале сценографії 2025. Спільний простір”. Протягом трьох днів (26–28 вересня) у різних локаціях міста відбувалися виставки, публічні дискусії, перформанси та покази, які продемонстрували сучасний погляд на театральний костюм, простір сцени та взаємодію мистецтв. Про львівське Квадрієнале сценографії 2025 в програмі “Інший погляд” з Ольгою Телипською на Радіо Перше Богдан Поліщук та Олег Онещак - засновники Галереї сценографії

До 31 жовтня Департамент екології та природних ресурсів Львівської ОДА приймає пропозиції природоохоронних заходів, які фінансуватиме у 2026 році. Це один із пунктів Програми охорони навколишнього природного середовища Львівщини. Основні завдання Програми, згідно з якими формується Перелік природоохоронних заходів: - розвиток природно-заповідного фонду, збереження біологічного та ландшафтного різноманіття; - формування екологічної свідомості населення; - організація системи моніторингу довкілля; - зменшення обсягів скидання неочищених та недостатньо очищених стоків у водні об’єкти та поліпшення екологічного стану Дністра, Західного Бугу, Сяну, Дніпра та ін.; - налагодження екологічно безпечного збору, зберігання, утилізації, переробки та захоронення твердих побутових і промислових відходів; - охорона і раціональне використання земель; - охорона атмосферного повітря; - розвиток та поглиблення міжнародного співробітництва в природоохоронній сфері. В програмі “Інший погляд” з Ольгою Телипською на Радіо Перше Володимир Корда - директор Департаменту екології та природних ресурсів ЛОВА

Нова послуга в AKCENTER - НИТКОВИЙ ЛІФТИНГ Aptos. Більше про процедуру розповіла косметологиня Анастасія Куценко by https://radiopershe.com

Сьогодні поговорімо про те, як слова стають застарілими. Я часто кажу вам, що певні слова у словниках мають позначку «застаріле». Іноді це звичний плин часу, коли слово втрачає актуальність, але часто це – потуги совєтів, які всіляко збіднювали нашу мову і наближали її до московської. То ж сьогодні маю для вас трохи цікавих фактів і пояснень. Багато слів, звичних для нас, свого часу були неологізмами: наприклад, У 18 столітті рУдник – той, хто добуває руду в копальні і ридван — велика карета для подорожей, це – неологізми. Вони тільки з’явилися і означають нові поняття. У 19 столітті ці слова вже є загальновживаними. А от у 20 столітті вони стали історизмами, бо не існує ридвану, то навіщо слово для його називання? 🔸Засвоєння в мові нових слів і зникнення застарілих відбувається не відразу, а поступово і повільно, тому в словниковому складі мови завжди одночасно існують два шари лексики: активна і пасивна. ➡️ До активної лексики сучасної української мови належать загальноукраїнські слова, які ми постійно вживаємо: земля, світло, вільний, білий, п’ять, писати, завтра, тут. ➡️ До пасивної лексики мови належать слова, які рідко вживаються. Сюди належать усі застарілі слова і нові слова, які недавно виникли і ще не ввійшли до загальнолітературного вжитку, а також слова спеціального призначення: діалекти, професійна лексика тощо. Наступного разу розповім вам про застарілі слова, які означали колись рід занять певних людей, і від того й пішли прізвища багатьох із нас? Цікаво? Тоді до зустрічі у Мовному патрулі на Радіо ПЕРШЕ вже незабаром.

Ми вкотре поговорімо про те, чому мова – важлива. Приналежність кожного слова певній мові - це ще й сенси, які в них вкладає кожен народ. І ось у цьому ключова відмінність і між мовами - українською та російською, і між народами – українцями та росіянами. Дуже легко це помітити на «сімейній» темі, ми про це вже згадували і раніше. То ж сьогодні продовжмо. Подружжя — Супруги – Подружжя (укр.) — ті, хто разом, як друзі. Це про близькість, спільність поглядів, взаєморозуміння і глибину. Саме такий сенс ми вкладаємо у це слово. – Супруги (рос.) — від «спрягати», «сопрягати», разом бути упряженими для роботи. Тобто партнерство, але чисто технічно. Адже удвох тягнути віз легше. Весілля — Свадьба – Весілля (укр.) — від «веселий», свято радості. – Свадьба (рос.) — від «свать», тобто домовленість між родами. Кохати — Любить – Кохати (укр.) — від «пестити, піклуватися, берегти». Це про ніжність і турботу. І це про суто особисті стосунки. Кохати не можна пору року чи книжку, навіть домашню тваринку неможливо кохати! – Любить (рос.) — від «любы» («приємний, милий»). Це радше приємність, симпатія, ніж глибоке почуття. Українці теж люблять. У нас є чудове слово любов, яке описує почуття поза коханням: люблю золоту осінь, люблю своїх бешкетних котів і собак, люблю свою роботу, адже в ній я можу залюбки ділитися своєю любов’ю до української мови. У нас так багато прекрасних слів! Не обмежуймо себе! І позбуваймося всього, що не наше, що мілке і поверхневе, бо українська - це про глибину, повагу до особистості, трепетність і любов до своєї землі.

Сьогодні ми поговоримо про те, чому український «шлюб» кращий, ніж російський «брак»? Так, і жарти про те, що щось хороше браком не назвуть теж приймають А якщо серйозно, то продовжимо аналізувати відмінності між сенсами, які закладені у слова. МОВА — це те, що вирізняє нас з-поміж інших народів, наш національний ідентифікатор. Говоритимете російською — то з часом почнете думати (будувати логічні ланцюжки), як ті, що за поребриком. А якщо розмовлятимете українською — будете бачити світ іншими, «українськими» очима. Мова має значення, просто порівняймо. Отож… Шлюб — Брак – Шлюб (укр.) — походить від «злюб» (з’єднання за любов’ю) або «слюб» (обітниця), а також від польського ślub (обітниця). – Брак (рос.) — запозичене з нім. Brack — «недолік, зіпсоване». Дружина — Жена – Дружина (укр.) — від слова «друг», тобто «другий я». Тобто партнерка, рівна, опора. «Дружиною» ще називають справжнє військо — гарно звучить! – Жена (рос.) — «женщина», «жена», корінь gen – означає «народжувати», тобто передусім «та, що народжує». На рівні синтаксису: «жениться на ней» — підлеглість. Українська синтаксична конструкція: «одружитися з нею», що підкреслює рівність партнерів. І ось це більше, ніж лінгвістика — це код нашого світогляду. Мова — це не просто слова. Вона визначає, як ми бачимо світ. Мова змінює мислення. Здавалося б, дрібниці, але саме в словах заховані коди нашого світогляду. Від мови залежить, як ми думаємо, як будуємо стосунки, як бачимо світ. То ж бережімо нашу мову і дбаймо про свій світ.

Сьогодні ми вкотре повернемося до болісної фрази «какая разніца». На жаль, зростає відсоток українців, які повертаються до російської мови після нетривалого переходу на українську. І з новою силою в суспільстві починає нуртувати думка, що «неважливо, якою мовою говорити, важливо ЩО». Проте вона дуже небезпечна і погодитися з нею це визнати неважливість саме української мови. Ми завжди зобов’язані пам’ятати, що мова, а саме звуки та артикуляція, — це важливий аспект смислового наповнення того, що ми хочемо сказати. І саме це впливає на формування характеру особистості і навіть народу. От, до прикладу, послухайте німецьку та італійську — відчуваєте різницю у милозвучності? Але ще цікавіше — спостерігати та аналізувати первинні смисли, запаковані в прості слова. То ж сьогодні на нашому мовно-хірургічному столі – російські слова та українські відповідники. Запасаємося скальпелями і розпочинаємо операцію 1. Лікар — Врач – Лікар (укр.) — від «лікувати», прямо пов’язане з процесом оздоровлення. – Врач (рос.) — від «врать» / «ворожить», первісно: «той, хто лікує заклинаннями». Українське слово підкреслює результат (лікування), російське — спосіб (замовляння). 2. Лікарня — Больница – Лікарня (укр.) — там, де лікують. – Больница (рос.) — там, де хворіють (болеют). І таких прикладів насправді багато. Досліджувати можна довго. Додам тільки наостанок, що: Мова (укр.) — це процес мовлення, донесення смислів через звуки. Язык (рос.) — має два значення: і як «мова» (тобто звукове оформлення думок), і як «язык» — орган у ротовій порожнині, який просто бере участь у цьому процесі. Тому війна з лексикою — це війна з ідентичністю. Мова має значення: якою мовою ми говоримо, такими і стаємо людьми. Пам’ятаймо це і розмовляймо українською.

Сьогодні наша тема – не виключно мовна, але переплітається з мовою дуже тісно. Значна частина українців, які на початку повномасштабного вторгнення переходили на українську мову, повертаються не тільки до рідних міст, а й до звичної російської. Їм так простіше. І в цьому криється велика небезпека: втрати цих громадян, як українців, адже мова - це ідентичність, і поглиблення та посилення неукраїнської ментальності, яка прошита в російській мові. Ми інакші, наша мова інакша, сенси в словах інакші. І мені власне тут дуже відгукують думки Віталія Портникова про різницю між українцями та росіянами в ментальності і фольклорі. Ось що він каже: «Для українця найвищий авторитет має сім’я, для росіянина — цар. Українці не сприймають життя як низку обставин — «вот так получилось». Ні, вони самі вирішують, як має бути. Тому українці — народ набагато більш мобільний, ніж росіяни, які не хочуть нічого змінювати. Не тому, що вони такі патріоти, а тому, що їхня головна казка розповідає, що треба сидіти на печі і якщо що — то й піч сама поїде. А вона не їде… Це не випадковий фольклор, в українців такої казки нема. Уявіть собі українську казку про те, як Омельян сидів на печі і потім на печі кудись мандрував. Ні, українець мандрує сам. Ми уявляємо цей образ відразу з якоюсь там торбинкою за плечима, а не на печі. Українці набагато більш вперті у своїх стосунках з державою і взагалі з дійсністю. Їх дуже важко переконувати. Росіянина переконати легше — не емоціями, а доказом сили. Росіянин може змінити думку, якщо зустрічається з силою, українець — ні. Українця не потрібно переконувати, що таке добро, а що таке зло. У росіянина такого розуміння немає. Справедливість — це те, що встановить держава: як вона скаже, так і буде справедливо.” Ми ж – інші. І я обіцяю в наступних програмах навести вам переконливі докази цих слів. А на цьому сьогодні все. Будьмо мудрими і борімося до перемоги.

Кіносвіт: серіал "Ранкове шоу" 4 сезон

Кіносвіт: серіал "Хлопаки" 2 сезон

На вухах: Spiv Brativ "Коли вона"

У львівському центрі мистецтв "Mercury Art Center" до 30 листопада триває персональний проєкт знакового українського художника Влодка Кауфмана під назвою "Цивілізація". Про цивілізацію і її шанси на виживання Про соціум, естетику, акт творчості, нірвану, егоїзм митця, про землю, дерево, короїдів в програмі “Інший погляд” з Ольгою Телипською на Радіо Перше Влодко Кауфман - художник, співзасновник та артдиректор мистецького об’єднання "Дзиґа", співзасновник та учасник Інституту актуального мистецтва

На вухах: Sadsvit "Наяву"

На вухах: Cheev "Твій аромат"

На вухах: Monokate "Цілувати"

Що таке безоціночне судження, і які профіти воно має Як сприймати інших людей без того, аби їх оцінювати Які компетенції треба в собі розвивати, аби розвинуте безоціночне судження Чи можливий аналіз без оцінки Чому важко сприймати інших без оцінки А себе? В програмі “Інший погляд” з Ольгою Телипською на Радіо Перше Віталій Курсік - бізнес та лайф коуч, сексолог

Олександр Козинець - український письменник, науковець, педагог і логопед. Кандидат педагогічних наук, доцент Національного педагогічного університету імені Михайла Драгоманова в програмі “Інший погляд” з Ольгою Телипською на Радіо Перше про свою нову збірку «Полотна роду». Це — найкраще вибране з трьох раніше опублікованих поетичних збірок: «Мамо, твій син — літак», «Ластовиння» та «Сіль сонця». Про поезію та її народження через тишу Про те, як війна вплинула на поезію І як на поезію впливає діяльність Олександра робота логопеда Про рід та його силу, і те як звучать Лубни - рідне місто Олександра Козинця