Цей випуск фасилітувала Марʼяна — тому буде трохи душно, можете одразу відкрити кватирку.

Вийшло незвично серйозно: нас понесло у філософію й одвічні питання «нахіба» і «шоб шо».

Можливо, це просто криза середнього віку.

А можливо — AIшка це вже не грушки х*єм збивати, а потенційна революція, ммм?

Чи потрібні ще люди, якщо боти вже говорять із ботами?

Що робитимуть джуни, які не встигли стати сіньйорами?

Чи виживе аутсорс, коли клієнт зможе купити нейромережу замість команди?

І чи не настав час визнати, що LLM-и переписують не тільки контент, а й реальність?

Ми сперечаємось про свободу волі, базовий дохід, єнотів на батуті й те, чому AI досі не вигадав креветку, яка жере пластик.

Бонус-трек: Марʼяна попросила штучку інтелект написати про нас пісню.

Зійшлись на жанрі «Біллі Айліш замутила з солісткою The XX» — як найточнішому описі нашого вайбу.

Роботу за нас поки не робить, тож нехай хоч оди нам співає.

Цей епізод проходив у нас під кодовою назвою «Архетипи», але в процесі підготовки ми вирішили не обмежувати себе Юнгом, а натомість звернутись до казок і поп-культури.

Оленка з Настею, не змовляючись, зловили спільну хвилю Митця, Мар’яна розклала тім ростер на персонажах популярного мультсеріалу, а Маша пішла до джерел української класики і розповіла про дисфункційну проєктну сім’ю.

А ще ми придумали, з якими відомими персонажами і чому асоціюємось одна одній. Тепер ми зможемо розповідати анекдоти на кшталт «заходять у бар Дейнеріс, Леді Джесіка, Гаррі Поттер і Фібі»...

А продовження анекдоту чекаємо від вас в коментарях!

Цю тему ми свідомо приберегли на кінець сезону, але так співпало, що кожна з нас на момент запису випуску мала дуже свіжий і актуальний досвід зміни проєкту, департаменту чи компанії. Ми довго сиділи, пили, говорили і наговорили на отакееенний епізодище, який вийшов трохи сумний (surprise surprise), трохи смішний і з незвично довгим бліцом.

Йти з проектів, коли все погано, чи "кидати, поки не кинули тебе"? Дружити з "колишніми" чи видалятись зі всіх чатів? Чим пахнуть цукерки "Стріла" і в кого буде візитка "Леопардовий директор преміум PRO"?

Слухайте останній епізод цього сезону, залишайте в коментарях теми, які ви хочете почути в новому сезоні, а ми трохи відпочинемо, проведемо ретро і вже зовсім скоро повернемось з новими випусками. Going on mute, will be right back!

Ми намагалися знайти себе в поганих відрядженнях: пом'ята відбита свинина, термінатор, який збирає раму, чи сіньйор преміум плюс про консультант-айфон? Ми не знаємо, чи всі ці образи достатньо яскраво описують наш стан у робочих поїздках, але вирішили, що нікуди не їдемо, хіба що в санаторій у Трускавець.

Слухайте другу частину випуску про відрядження і пишіть ваші кул (або не дуже) сторі з відряджень.

Бонус трек цього епізоду: наша знайома поділиться історією, як їй не пощастило отримати кульове поранення під час біз тріпу. Дуже сподіваємось, що її поради вам не знадобляться в житті і залишаться тільки на сторінках корпоративних ґайдів!

Сьогодні говоримо про відрядження - поїздки до команди і з командою до клієнта. Чи потрібні зустрічі in person в епоху цифрових технологій?

Маша щиро вважає, що оффлайн зустрічі потрібно залишити тільки для відпочинку і тім-білдінгів, Мар’яна і Оленка все ще вважають, що біз тріпи корисні і що легше особисто донести інформацію і порозумітись, а Настя з жахом уявляє якесь нове пакування в літак, на який вона добиратиметься попередньо горами-полями 20 годин. А ще, лейтмотивом цього випуску стане г*вно, ми не хотіли, вибачайте!

Як їхати у відрядження з колегами «в сандаліках» і шортах сумнівної чистоти і не засуджувати (або засуджувати)? Як на воркшопі у клієнта, бізнес якого пов’язаний з г*вном, не згенерувати ще більше г*вна? Скільки треба з’їсти масла, щоб не сп’яніти, і чи треба забиратись геть з бару, коли твій клієнт напився?

Долучайтесь до нашого телеграм-каналу https://t.me/you_on_mute_podcast! Там ви зможете накинути на вентилятор, посперечатись з нами або запропонувати теми на наступні епізоди.

Ми продовжуємо пити просеко і горіти з процесів. Якщо ви ще не послухали першу частину, де ми розігрівались і розминали кулаки - бігом врубайте епізод № 7!

Цього разу Оленка покричить про новий процес організації відряджень, який "оптимізували" так, що ми більше нікуди не поїдемо. Маша розкаже нам where is the cheese і чому на фікс прайс проектах треба їбашити, а не гратись в скрам церемонії. Мар'яна нарешті помовчить, бо скільки вже можна вставляти всюди свої 5 коп. А Настя виведе метрику справжньої ефективності процесів: просрали ви проект чи ні.

Цей епізод - майже БДСМ сесія. Тут і про "ділдо аджайла", і про вимірювання розкішниць лінійкою, і про ПМів-рабів. Скільки пальців на confidence vote церемонії принесе найбільше задоволення колегам?

Напишіть нам в коментарях слово, яке ми запікали, якщо хоч раз висаджувались з еджайл-коучів.

У цьому випуску ми настільки захопились обговоренням процесів, з яких ми горимо, що не могли зупинитись і записали контенту аж на два епізоди.

Погоріть з нами: чи можна всіх поміряти однією лінійкою, і чи буває взагалі оцінка компетенцій об'єктивною? Як можна водночас врахувати фідбек всієї команди (і чи варто) та не загрузнути в бюрократії?

Чому інколи ми слухаємо власну інтуїцію, а інколи покладаємось на репутацію або попередній досвід? Чи допомагають Каліпер, експертна оцінка і два абзаци фідбеку від HR, чи навпаки: вони можуть створити хибне враження про незнайому нам людину? Як серед скупих фідбек-форм знайти самоцвіт, який зможе клеїти стікери на стресовому воркшопі і не розплакатись на десятій хвилині?

Давати фідбек як Оленка "один раз" чи, як Мар'яна, намагатись достукатись до менеджерів і команди? Чи, може, як Маша - сприймати це як громадянський обов'язок? Чи, як Настя - двічі сходити нах*й за те, що хотіла як краще? Розкажіть нам в коментарях!

Що краще: пообіцяти hyperloop і не релізнути його, чи релізнути продукт, яким ніхто не користується?

Чому одні клієнти не спішать підписувати акт прийому-передачі, а інші просять ранній доступ до фічі, яка може їх вбити?

Яка різниця між release i launch?

Оленка розкаже про реліз із флешкою в конверті, Настя - про те, як знайти квадратні труби серед круглих на очах у здивованого клієнта, Марʼяна - про тонку межу між демо ефектом і гівнокодом, а Машка топитиме за те, що деякі релізи просто мусять наї*нутись аби хоч хтось зробив з цього якісь висновки на майбутнє.

Напишіть нам в коментах 3 заповіді, які Настя і Оленка спустили з клауда, щоб ми знали, що ви дослухали цей випуск до кінця.

І якщо ви “тварь” - то теж пишіть, ми хочемо з вами познайомитись! ❤️

А бонусом ловіть посилання на епізод з крутого серіалу Space Force про важкий "запуск", який допоміг Мар'яні пережити подібну ситуацію в реальному житті: https://www.youtube.com/watch?v=B_o33FSmRR0.

Цей випуск — про кризи і як вони робили нас сильнішими (або ні).

Маша розповість про те, як перестала бути сніжинкою, Мар'яна поділиться спостереженнями за роботою кризового менеджера, а Оленка згадає, як плакала на березі.

Поговоримо про важкі ситуації та моменти становлення, і будемо розбиратись, де межа між професійним і особистим.

П.С. Настя все ще у відрядженні, але обіцяла прокоментувати випуск, тому не соромтесь - запитуйте в коментарях :)

Хтось образився, хтось заескалейтив, а хтось уже заносить тебе в чорний список. У цьому епізоді говоримо про суперечки на роботі, невисловлені очікування, "своїх" і "чужих" у команді, а також про те, чи впливають робочі конфлікти на довіру і дружбу.

Це перша з двох частин, бо нам було що сказати — продовження у наступному випуску.

P. S. Цей епізод ми, на жаль, записали без Насті, бо конфлікти бувають не лише між людьми, а й між календарями.

Хард чи софт скіли? Ексель чи комунікація?

Сперечаємось про те, що важливіше в роботі: вміння “хєрачити” чи вміння говорити так, щоб тебе чули.

Чи справді софт скіли — це "просто"? Тернопільський центр зайнятості підкаже нам.

І чому буває так, що команда з сеньйорів і зірок не тягне проєкт?

⚠️ Дисклеймер: ми просимо вибачення, якщо звук за якістю місцями недотягує до рівня наших слухачів - на жаль, під час запису у нас над головою їздило метро, на середині запису в рікордері закінчилась памʼять, а Марʼянина петличка, яку ми використовували як бекап, періодично бастувала. Релізимо з багами (подякуйте, що не в пʼятницю ввечері!), довіряєм Ісусу і надіємось, що пройдемо ваш UAT.  

У цьому епізоді розбираємо, які red flags ми ще вивозимо, а які — вже ні.

Чи правда, що на поганих проєктах качаєш soft skills, а на хороших — hard?

І чи платять нам гроші лише за те, щоб ми з поганих проєктів робили хороші?

⚠️ Дисклеймер: ми просимо вибачення, якщо звук за якістю місцями недотягує до рівня наших слухачів - на жаль, під час запису у нас над головою їздило метро, а студія, в якій ми записувались, годиться хіба що для укриття від блєдін (і то не факт). Релізимо з багами (подякуйте, що не в пʼятницю ввечері!), довіряєм Ісусу і надіємось, що пройдемо ваш UAT.

Граємо в булшіт бінго: згадуємо, як колись змістовні та ловкі фрази перетворились на затаскані корпоративні меми.

Чому нові покоління офісного планктону вловлюють форму, але втрачають зміст?

Як “заелайнитись”, “аджайл” чи “пейнпойнт” стали стоп-словами для одних і карʼєрними сходами для інших?

Від яких фраз у нас бомбить найбільше, а якими ми б навпаки — доповнили свої словники ?

⚠️ Дисклеймер: вибачте, ми "запікали" частину матів у цьому випуску - більше так не будемо робити!

Робочий двіж без цензури — реальні історії з проєктів, факапи, вигорання, меми, і трохи матів. Ми говоримо про те, як воно є насправді, коли гребеш на галері, а не з книжки читаєш. Приєднуйся, слухай, впізнавай себе, смійся або плач разом з нами — буде щиро, смішно і трохи боляче.

Якщо хочеш — ділись своїм досвідом, ми його обов'язково зачитаємо і прокоментуємо в наступних випусках 💬🔥