Історія Михайла на псевдо Східний — справжнє диво. І не тільки тому, що він якимось чудом уцілів, діставши кулю в лоба.

Його історія — сюжет із кіно ще й тому, що вже за кілька місяців після такого надважкого поранення боєць повернувся у стрій і тепер воює на Покровському напрямку фронту.

Куля влучила хлопцеві в лоба, і далі якимось незрозумілим способом він удихнув її в легені. Поранення лишило слід на його обличчі, але не зупинило намірів вибити росіян із його рідної Донеччини.

Підрозділ, де служить Східний, — це Перший окремий штурмовий полк. Новий випуск подкасту «Станція “Держпром”» саме про нього. Рушаймо.

Чи є загроза Краматорську та Слов’янську? Чому росіяни змінили напрямок і пішли на Добропілля? Чому їм удався серпневий прорив на цій ділянці фронту?

Сьогоднішня «Станція “Держпром”» — це інтерв’ю з командиром 1 окремого штурмового полку Дмитром Філатовим на псевдо Перун, одним із найвідоміших командирів українського війська, який ніколи не боявся критикувати тих, хто вищий за посадою.

Це інтерв’ю ми записуємо на командно-спостережному пункті 1 ОШП. Іще навесні він був батальйоном, а нині полк активно розширяється, створює власний батальйон БпЛА, зачищає села в районі так званої Добропільської клішні й наводить страху на російські бригади цього відтинку фронту.

Чому від розлуки з дружинами та дітьми страждають не тільки солдати й командири, але й лінія фронту? Яка роль штурмовиків у нинішній оборонній війні України? Чи вдосталь фортифікацій було під Покровськом? Яка головна проблема українського війська? Про все це — у свіжому випуску. Рушаймо.

Титулована спортсменка — багатоборка, чемпіонка й рекордсменка світу — Аліна Шух доєдналася до лав війська. Окрім успішної спортивної кар’єри, дівчина мала кар’єру експертки з фінансів і була операційною директоркою компанії.

Усе це 26-річна Аліна полишила в цивільному житті, бо, як сама каже, «зробила в цивільному житті все, що могла. Настав час іти з тилу на фронт».

Ось уже кілька місяців Аліна є військовослужбовицею бригади «Хартія», працює з англомовними бійцями з 15 різних країн. Її функції — від рекрутингу й побуту до виряджання на бойові завдання.

Сьогоднішня «Станція “Держпром”» — це репортаж із півночі Харківщини, з тренування іноземних бійців, які приїхали битися на боці України. А ще ― це інтерв’ю з Аліною Шух про те, чому про військо вона каже: «Іще ніколи не почувалася так на своєму місці». Рушаймо.

У нього було сім надскладних операцій. Йому пересаджували кістку з ноги на руку. А тепер він має успішний бізнес, не встигає з усіма замовленнями й мріє навчити своєї справи інших ветеранів.

Наш свіжий випуск про Олександра Гончаренка — майстра з ремонту спортивних тренажерів. Це була його справа до вторгнення, і саме ця робота витягла його після поранення.

У двох харківських медзакладах, де займаються реабілітацією поранених бійців, тепер стоять розроблені Олександром тренажери. Сам він обслуговує понад три десятки спортзалів Харкова: ремонтує і налаштовує обладнання.

Нині Сашко створює громадську організацію: мріє передавати свої навички іншим ветеранам і ділитися замовленнями. Чи справді майстри з ремонту тренажерів мають такий попит? Що для цього потрібно? Про це — у новій «Станції “Держпром”». Рушаймо.

Борова. Колись — чимале селище міського типу та райцентр на п’ять тисяч люду. Сьогодні — прифронтове селище на межі Харківщини та Луганщини, де не лишилося жодної цілої будівлі, але досі лишається 480 людей.

Наш новий репортаж про, ймовірно, найпекельніший регулярний автобусний рейс Харківської області, а саме — Борова — Ізюм. Він курсує через п’ять сіл Борівської громади, які вже були під окупацією і які нині росіяни ретельно нищать.

Цей рейс безплатний. Рік тому його запустила гуманітарна місія «Проліска». Вона відправляє автобуси в такі населені пункти, бо люди там позбавлені елементарного: відвідати лікаря, купити ліки та продукти, зняти пенсію.

Як нині живе Борова, до якої фронт підбирається одночасно з трьох боків? Як це — жити за десять кілометрів від росіян, коли раніше вже пережив окупацію? Де знайти перевізника, який погодиться їхати туди, куди долітають і КАБи, і дрони на оптоволокні? Рушаймо.

Найвідоміший харківський автоволонтер. Слава про нього розноситься з підрозділу в підрозділ. «Юрко приїде» навіть туди, куди не всі штабні вояки доїжджають. Евакуює поламану автівку, віджене на СТО й поверне транспорт у стрій.

Наш новий випуск програми «Станція “Держпром”» про Юрія Кочубея, якого до вторгнення у місті знали як власника компанії з оренди фото- та відеотехніки, а тепер — як людину, що відремонтувала вже приблизно 650 військових автомобілів на загальну суму майже 35 мільйонів гривень.

Усі ці понад три роки Юрко ремонтував армійські та медичні автівки коштом меценатів — здебільшого IT-компаній, з якими співпрацював до вторгнення. Нині бюджети виснажено, тому Кочубей збирає донати в соцмережах.

Чи можна повернути в стрій бусик після трьох улучань FPV-дронів? Що буде з людиною, яка проїдеться на пропаленому фосфором пікапі? Чому автомобілі на фронті не менш важливі за дрони? Про все це у свіжій «Станції “Держпром”». Рушаймо.

Восьмеро дітей, двоє батьків та їхній новий «американський будинок» у прикордонні. У Прудянці, що за 10 кілометрів від межі з росією, на донати жителів США звели великий модульний будинок на місці розтрощеного росіянами.

Житиме в цьому просторому — аж на 140 квадратних метрів — будинку багатодітна родина Гусєвих. З Прудянки їм довелося виїхати в травні 2022 року через обстріли.

На вигляд їхній новий будинок — з п’ятьма спальнями й трьома санвузлами, альтанкою, свіжим газоном і зоною барбекю — наче з американських фільмів. Будинок сильно контрастує з прудянськими пейзажами: розбитими вщент хатами.

Скільки коштував такий будинок, хто донатив на нього та яке нині становище в прикордонній Дергачівській громаді? Розповідаємо в цьому випуску «Станції “Держпром”». Рушаймо.

Вийти з бойового наряду о п’ятій ранку, пролікувати зуби тут-таки, у лісі, і знову повернутися на позиції. Пересувний стоматологічний кабінет воїнам 226 батальйону 127 бригади ТрО подарували благочинці з Польщі.

Рвати та пломбувати зуби запросили медиків із 5-ї стоматологічної поліклініки Харкова. Хірургиня, терапевтка й медсестра встигли відпрацювати зміну в лісі під Вовчанськом іще до початку свого робочого дня, а вже на 13:00 поспішили до поліклініки в місто.

Поїхали від армійців медикині кожна з букетом квітів, а ще — з обіймами та подякою від комбата. Коштував цей пересуваний стоматологічний кабінет понад сім мільйонів гривень.

Із чого складається ця сума й чи правда, що воїни, які не бояться виходити на передову, бояться стоматологів? Наш новий репортаж із Вовчанського напрямку фронту. Рушаймо.

Від лєнінградської області й до Кавказу росіяни бояться їхніх літачків. 14 окремий полк безпілотних авіаційних комплексів виходить із тіні. Це підрозділ, на рахунку якого удари дронами Deep Strike по летовищу в енгельсі, коли вдалося знищити 96 російських балістичних ракет, і влучання по нафтопереробних заводах та складах боєприпасів в рф.

брянськ, енгельс і навіть єлабуга в татарстані: бійці 14 окремого полку БпАК залітають на відстань до 1 800 кілометрів у глиб росії. Як воно — воювати інтелектом і бачити безмежні простори рф у монітор безпілотного літачка? Говорили із заступником командира полку Романом Пархановим.

Два-три відсотки всіх уражень ворога на день по всій лінії фронту — їхніх рук і картузів справа. Вони водночас один із найменших та один із найефективніших підрозділів Сил оборони.

«Гострі картузи» — група спеціального призначення спецпідрозділу «Омега» Національної гвардії. Група, заснована братами-харків’янами Олександром та Антоном у перші дні вторгнення.

У лютому 2025 року один із засновників «Гострих картузів», 34-річний Антон Спіцин, загинув від поранень, зазнаних на фронті. Його побратими та молодший брат і далі воюють.

Нині «Картузи» нищать ворога на Покровському напрямку. Наш новий репортаж саме звідти. Рушаймо.

Приблизно чотири кілометри — стільки росіянам лишилося до адміністративної межі з Дніпропетровщиною. Чому комбригам окупаційного війська віддали накази до дев’ятого травня вийти на кордон із Дніпропетровською областю? Чому Покровськ такий важливий для росіян? Чи відчувається на фронті підготовка до травневого перемир’я, про яке напередодні заявив путін?

Сьогоднішня «Станція “Держпром”» — це інтерв’ю із Дмитром Філатовим на псевдо Перун, одним із найавторитетніших командирів українського війська. Він очолює 1 окремий штурмовий батальйон імені Дмитра Коцюбайла, який нещодавно став полком. Записували ми це інтерв’ю під Покровськом.

Говорили про загрози для міста Покровськ та Дніпропетровщині; чому в їхньому полку успішно воюють відмовники й ті, хто самовільно залишив частину (СЗЧ); чи вдосталь укріплень на шляху росіян на цьому відтинку фронту спорудили місцеві адміністрації; а також що таке «фортифікації минулої війни». Рушаймо!

Фронт підбирається на Сумщину. Ви могли пропустити ці новини, бо ж уся увага традиційно до лінії зіткнення на Донеччині та Луганщині, а також трохи на Харківщині, але нині бойові дії тривають і на Сумщині.

Сірими на мапі аналітичного проєкту DeepState стали кілька сіл та селищ Сумської області: Веселівка, Журавка, Новеньке й Басівка.

Краснопілля — великого й колись густонаселеного центру громади — уже дістають російські FPV-дрони. Вони б’ють по цивільних автівках. Миропілля зруйновано вщент. Осоївка, куди ще місяць тому можна було спокійно заїжджати, тепер під щільними ударами КАБів та «шахедів».

Дедалі менше людей лишається після кожного такого удару. Про те, як виїжджають і відмовляються виїжджати, як рятують уціліле майно та тікають у чому були, — у свіжому репортажі з прикордоння Сумщини. Рушаймо.

Як відрізнити свій дрон від ворожого за звуком? Чи якісні міни надходять нині на фронт? Чому розрахунок 120-мм міномета — одна з пріоритетних цілей росіян?

Наш новий репортаж із позицій мінометників 16 батальйону 58 окремої мотопіхотної бригади імені гетьмана Івана Виговського.

Ми побачимо й почуємо їхню бойову роботу, трошки побігаємо від російських безпілотників і, поки ховатимемося в укритті, порозмовляємо про можливі переговори з ворогом.

Свіжий випуск «Станції “Держпром”» ми веземо для вас із півночі Харківщини, із самісінького кордону. Рушаймо.

Її створили бійці Третьої штурмової бригади в ізюмських лісах на Харківщині. У цій лабораторії армійці власноруч паяють і прокачують ударні дрони, щоб нищити ворога ще ефективніше.

Адже приблизно 70–80 % усіх уражень нині на фронті, як стверджує командир Третьої штурмової Андрій Білецький, — це робота саме безпілотних літальних апаратів.

Бійці з різних підрозділів вирішили об’єднатися і спільно робити те, за чим майбутнє. Кожен із них пройшов свій шлях у піхоті — це обов’язкова умова.

По наш новий репортаж ми їдемо під Ізюм — до дронарів ударного взводу Revenge Group 1 механізованого батальйону 3 окремої штурмової бригади. Рушаймо.

Від 15 до 35 % поранених після мінно-вибухових травм мають проблеми із зором. А медикаментозного лікування цих розладів немає.

Донедавна військові медики в Харкові, коли до них приходили пацієнти з такими проблемами, тільки зітхали. Але коли дізналися, що в США розробили спеціальну програму зорової реабілітації й цієї методики можна навчитися, ухопилися за цю можливість.

Від грудня 2024 року в харківському військовому шпиталі працює програма зорової реабілітації для військовослужбовців: фізичні терапевти разом із офтальмологами допомагають бійцям.

Перші пацієнти вже мають успіхи, адже через зорові порушення після мінно-вибухових травм і контузій військовослужбовці скаржаться і на головні болі, і на двоїння в очах, і на посилення посттравматичного синдрому. Наш новий репортаж про зорову реабілітацію у шпиталі. Рушаймо.

Поки всю увагу зосереджено на Донеччині — іноземні журналісти сотнями акредитуються для роботи там на фронті — з півночі Чернігівщини масово виїжджають люди.

Від початку січня населені пункти в прикордонні під щільним вогнем артилерії, «шахедів» і КАБів. росіяни гатять по лікарнях, приватних та висотних будинках, готелях і магазинах.

Примусової евакуації на Чернігівщині не оголошували, але із прикордонної Семенівської громади, наприклад, за останні дні виїхала приблизно третина населення.

Наш новий репортаж із Сіверщини. З країв, де вимова дуже схожа на білоруську, а до кордону від будинку може бути і десять кілометрів, і пів кілометра. Рушаймо.

Наш новий репортаж ми веземо з-під Вовчанська. В одному із сіл, де неабияк чутно гупання боїв, що точаться на цьому напрямку, ми знайшли артіль «Бойові швачки».

Ось уже півтора року кравчині щодня збираються в одному із сільських будинків і шиють для вояків. Великі замовлення теплого флісового одягу, чохли для озброєння, ремонт того, що погризли миші чи порвалося, навіть котячі однострої.

У більшості цих жінок чоловіки, сини й онуки на фронті. Кілька з кравчинь — переселенки зі знищеного Вовчанська. Ця артіль — їхня розрада та спосіб боротися з безсиллям і тривогою, коли чекаєш близьку людину з фронту.

Сьогоднішня «Станція “Держпром”» про надію і силу знайти те, що триматиме в складні часи. Про те, що робити щось задля перемоги може абсолютно кожен. Рушаймо.

Завдяки їм ми маємо змогу накривати святкові столи, прикрашати ялинки й обирати подарунки. Вони ж усі ці дні заварюватимуть каву на газових горілках, розстелятимуть тоненькі спальники у бліндажах, мерзнутимуть в окопах і чатуватимуть на вогневих точках.

Хтось із них загине просто в новорічну ніч, а хтось дістане поранення на Різдво. Хтось так і не зможе почути привітання власної дитини, бо зв’язок буде поганим, а до найближчої позиції зі «старлінком» іти кілька кілометрів і під вогнем.

Ми зустрічаємо новий, 2025-й, рік, поки вони там, на фронті, тримають ціною власних життів лінію оборони.

Наш новий репортаж із нульових позицій піхотинців на півночі Харківської області. Поки вони там стоять, ті землі не окуповано. Рушаймо.

Вісімсот шістдесят чотири години з турнікетом на пораненій нозі. Це диво й випадок, що вивчатимуть студенти медичних університетів і військові хірурги.

Сталося це диво на Харківщині. Бійця, який дістав мінно-вибухове поранення на Вовчанському напрямку, змогли евакуювати тільки на 36-й день.

У харківському шпиталі військовослужбовця прооперували. Попереду в нього довге лікування, складна реабілітація і протезування.

Але щоб людині вдавалося вижити за таких умов — понад місяць із турнікетом, гангреною, без ліків та із сильним виснаженням — такого військові медики не бачили в жодному підручнику. Новий репортаж із харківського шпиталю. Рушаймо.

Спецпризначенці, розвідники, диверсанти, християни. Добровольчий батальйон «Братство» Головного управління розвідки Міноборони нищить нині окупантів на Куп’янському напрямку.

Бійці беруть полонених один за одним, улаштовують засідки й диверсії на загарбаній ворогом території, мінують бліндажі, регулярно роблять вилазки в тил росіян.

Вони не вірять у смерть, натомість вірять у праведний гнів на полі бою. Вони не зважають на мінометні обстріли, коли всі разом моляться.

Вони готуються зустрічати Різдво у спогадах про свою «Брянську четвірку» — побратимів, перших українських диверсантів, які загинули на території росії 25 грудня 2022 року. Наш новий репортаж із нульових позицій між Куп’янськом і Боровою. Рушаймо.