Завдяки їм ми маємо змогу накривати святкові столи, прикрашати ялинки й обирати подарунки. Вони ж усі ці дні заварюватимуть каву на газових горілках, розстелятимуть тоненькі спальники у бліндажах, мерзнутимуть в окопах і чатуватимуть на вогневих точках.

Хтось із них загине просто в новорічну ніч, а хтось дістане поранення на Різдво. Хтось так і не зможе почути привітання власної дитини, бо зв’язок буде поганим, а до найближчої позиції зі «старлінком» іти кілька кілометрів і під вогнем.

Ми зустрічаємо новий, 2025-й, рік, поки вони там, на фронті, тримають ціною власних життів лінію оборони.

Наш новий репортаж із нульових позицій піхотинців на півночі Харківської області. Поки вони там стоять, ті землі не окуповано. Рушаймо.