Подкаст «У пошуках Авторитету». Частина 51. Духовна сліпота
Співрозмовники: о. Євген Фізер та єпископ Микола Петро Лучок ОР
У програмі:
Рекомендовано до прочитання: Євангеліє від Луки, розділ 4
Багато хто потрапляє у помилку, що живе очікуванням.
Лукавий постійно приходить зі своїми пропозиціями до нас.
У світлі Одкровення - кінець війни буде при Другому пришесті Ісуса Христа.
Боротьба між темрявою і світлом, між добром і злом завершиться з Другим Пришестям Ісуса Христа.
Місія - це щось більше, ніж чекання на період спокою.
Якщо йдеться про війну, яка йде всередині – ніхто інший не зробить.
Є різниця між боротьбою і війною, яка є в мені, і я над нею власний, і що я ставлю за наші межі впливу.
Мир у всьому світі це утопія
Повний мир приходить, коли є розподіл людей, які вибрали Ісуса, і які вибрали зло.
Я можу вибрати бути людиною миру.
Ми можемо бути носіями миру. Чим є мир?
Ісус говорить: «Я приніс вам свій мир…»
Якщо я стану людиною миру – вже тепер можу досягнути цей процес
Помазання Духом Святим - я наповнився Божим Світлом.
Нести Добру Новину - це не про слова, а про стан
Чому це все відбувається у Назареті? В тому місці де він виріс, де був вихований, де сімʼя, закорінення до рідних.
Локація завжди має роль.
Бачимо, що рідні потім Ісуса відкидають.
Початок - це завжди учнівство.
Добра Новина розширюється не масово, а від найближчих.
Добра новина не статична, вона є у русі.
Всюди де є Дух Святий.
Так само є і в нашому житті. Коли твоє життя стало слідуванням за Ісусом, інші не контактують - це інший світ. Інший вимір.
Благовіщення Марії у Назареті, Ісус несе благу вість у Назареті.
Частина людей бачить Ісуса, частина не бачить. І тут відбувається драмат людства.
Потрібно побачити пропозицію Ісуса.
Ті, які його не бачать живуть у темряві.
Бути сліпим - не бачити світло, дорогу. Якщо не бачу, що у мені?
Світло прийшло у світ, люди полюбили темряву, бо їх діла були злі. (Євангеліє від Йоана, розділ 1)
Багато хто прозрів і багато хто прозріває, якщо приймає світло Ісуса.
Фізична сліпота - безпорадність, самотність і повна довіра до іншої людини.
Вартимей, бідний, сидить край дороги, жебрак, і в цій сліпоті прислухається. Признатися до своєї сліпоти- важлива частина.
Коли закриваю очі - починаю приглядатися до того, що є у моєму нутрі.
Господи Ісусе Христе, з милуйся наді мною!
Просвіти мене!
Звертаюся до джерела світла, Імʼя Ісус: маю зізнатися до своєї сліпоти, щоб відкритися на світло Ісуса.
Це не Бог мешкається зі своїм світлом, а я настільки запаморочений у своїй темряві, егоїзмі, свавіллі . Якщо не досвідчую свою сліпоту - мені може здаватися що все знаю.
Для того, щоб бути авторитетом, проводирем іншого, потрібно прозріти.
Щоб прозріти, потрібно зізнатися до своєї сліпоти.
Чим більше приближаюся до Бога, тим більше є враження моєї малості.
Коли людина іншим говорить, що вони мусять робити, то це
Край дороги: зерно падає край дороги, сліпий край дороги.
Недостатньо бути близько Ісуса. Це може бути край дороги. Це не означає бути з Ним. Ісус каже: покличте його – запрошення Ісуса до прозріння
Kyrye з милуйся наді мною! Помилуй мене! Полюби мене! Просвіти мене! Обійми мене! Наповни собою!
Якщо ти хочеш мати те, що просиш, тобі потрібно прийти за Мною.
Скинути верхню одежу - якою ти прикривався, ти не тримаєшся, ідеш до Ісуса.
Чого ти хочеш, щоб я тобі зробив?
Це незмінне питання Ісуса. Без цього не відбудеться зцілення.
Щоб я прозрів!!!
Учителю мій, щоб я прозрів!
Я своєвільний, хочу на своїх умовах будувати.
Переворот відбувається тоді, коли я бачу свій гріх.
Ми не є лише грішними. Ми є світлотінню.
Ми є прекрасні. І нам потрібно побачити свій егоїзм.
Одного потрібно: прозріти!
Коли нема прозріння всі бажання можуть бути помилковими, коли не бачу їх у світлі Божому
Тоді нема паніки , страху, тоді є прийняття того, що не можу змінити. Плодом прозріння є - хто прозрів, пішов негайно за Ісусом.