"Вони обдурили світ, а світ дав себе обдурити. Це були два світи: "вони" і "ми". "Вони" - це Москва, а "ми" - це Україна". Так у вересні 1933 року писала Мілена Рудницька, галичанка, українська депутатка польського Сейму, апелюючи тоді до Ліги Націй питання Голодомору. Зрештою, ми українці, як ніхто знаємо, що росіянам неодноразово вдавалося обдурити світ. 18 травня 1944 року радянська влада розпочала масову департацію кримських татар з їх рідного півострова, позбавивши дому понад 180 тисяч осіб. Річницю цієї трагедії та її жертв ми вшановували у понеділок.

У моменти, коли здається, що історія, а з нею і несправедливість - повторюється, важко не занепасти духом, продовжувати діяти чи взагалі залишатися оптимістом. Та приклади, зокрема й Мілени Рудницької, свідчать, що для справжньої оцінки певних дій і подій потрібна дистанція - час, а врешті, що зерно правди таки проростає. Рудницька боронила права українців, коли хмари тоталітаризму вже нависали на Європою; без її зусиль не було б жіночого руху на Галичині, який давав відчуття спільності навіть у найтемніші часи; вона продовжувала поширювати знання і працювати на річ України ще десятки повоєнних років у еміграції.

Таміла Ташева, народна депутатка України та у недавньому минулому представниця Президента України у АР Крим - теж приклад жінки, яка відстоює свій дім, ідентичність та майбутнє попри окупацію та похмурі геополітичні прогнози. З нею ми говоримо про болючу історію, але багату культуру киримли; про те, чого вартувало, аби вирости україноцентричним у Криму; про формування сучасної політичної нації і роль парламентаризму, про квоти та охоту жінок до політики, а також про те, як поєднуються дипломатія, іслам і фемінізм.

І звісно, ми не можемо передбачити всього, що нас чекає, але можемо обирати діяти з добрим наміром і таки пробувати творити - хоч маленькими мазками - картину нашого майбутнього.

Дякуємо за сприяння у записі Radio NV ‪@radioNVua‬ 
Підтримайте "Ночі Дівочі" на Patreon