“Я завжди високо цінувала твій розум, твою винятковість та інші хороші риси твого складного характеру. Але… найкраще - це простота, а її в тобі немає”, - писала у травні 1945 року Аллі Горській її однокласниця. Що ж, радянська доба тільки й вимагала від громадян бути “попрощє” і “не висовуватися”. І яскрава, горда, діяльна і запальна Алла зі своїм складним характером таки стала кісткою в горлі системи: своєю творчістю, у якій експериментувала із народними мотивами, справжніми сенсами на противагу поверхневому соцреалізму; своєю громадянською позицією, коли разом з Клубом творчої молоді відкрила світові трагічну таємницю Биківні, коли захищала від ідеологічного цькування колег-митців; своїм життям у відкриту, з щирим бажанням бути, творити, жити в правді, на противагу тихому сексотству совка. 

Справжня рок-зірка посеред сірого конформного існування - такою ми перевідкриваємо сьогодні для себе Аллу Горську. Вона могла і міцним слівцем зарядити, і гупнути кулаком по столу в присутності кдб-шних посланців, і в емоційному пориві змінити зачіску, перемалювавши волосся у вогняно-руде, і сміятися гучніше за всіх, і нещадно малювати автопортрети, без спроби прикрасити дійсність. Народившись у забезпеченій родині радянського функціонера, “хороша погана” дівчинка Горська вивчила і перейшла на українську мову у спілкуванні, найбільше боялася міщанства і взимку на морозі голими руками викладала на цементному розчині мозаїки. Ні, вона не була проста.

Разом із насінням Горської - її онукою Оленою Зарецькою, також художницею і засновницею Фундації її славних родичів, ми шукаємо спільні та відмінні риси у характерах, життєвих віхах, мистецтві обох жінок. Говоримо про пошуки себе, спротив тоді і тепер, творчість як дослідження, життєву місію. Прогнемо справедливості і сумуємо через втрату, але повсякчас - захоплюємося тим унікальним рівнем свободи, який дозволяла собі Алла Горська. Беремо й собі за приклад.

Дякуємо за сприяння у записі Radio NV  @radioNVua 

Підтримайте "Ночі Дівочі" на Patreon