Війна народжує пронизливі тексти і непересічну музику
Ми продовжуємо слухати «Мелодії воєнного часу». Були впевнені, що обмежимось двома випусками але війна, на жаль, триває. Та й, відверто, сама тема не відпускала.
З хвилюванням щодня передивляючись новини з фронту, чекаючи звісток від тих, хто на передовій, чи займаючись під акомпонемент повітряних тривог звичною волонтерською роботою, ти живеш цією війною. І музика, що лунає в цей час з приймача, десь на вулиці чи на Yuotube, теж мимоволі вплітається в твою мелодію війни. А ще за асоціацією пригадуються нові й нові достойні пісні чи композиції, які колись знав, але лишень тепер відчув їх нотами єдиної мелодії.
Так народився третій подкаст циклу.
В ньому, як завжди, різні стилі та далеко не всі відомі вам музиканти.
Буде англійська, італійська, французька та ідиш.
Буде «Свобода думки» і «Королівське полювання», буде класична гітара і некласична.
Будуть очевидні аналогії, а потім - як несподівана синкопа, три пісні, написані в різний час і в різних країнах, складуться в один триптих: так наче, хтось згори від самого початку мав цей задум і вів авторів через роки та відстані до цієї миті. Не повірите, в цьому триптихові поєднались ска-панк-анархісти, відомий мультиінструменталіст та просто прог-металісти. А потім буде цікава інтерпретація Боба Ділана наслідувачами Pink Floyd.
І ще, слухаючи цю музику, ви шукатимете відповіді на одвічні питання:
Дитина-солдат, хто зробив її такою?
Чому я стріляю? Що вони мені зробили?
Хто вони, владарі війни і як вони приходять у цей світ?
А на завершення - думки щодо тих самих «владарів війни»: «Сподіваюсь, ви помрете непрощеними, і я буду стояти біля вашої могили».
Така вона, правда війни, і такі породжує сподівання.
Але зрештою музика все одно об’єднує, і як приклад ми пригадуємо неймовірний прецедент часів залізної завіси, коли одна й та ж пісня одночасно стала «зірковою» в Східній Німеччині та ФРН. Пісня та поверне нас до мирних, довоєнних мрій. А Маестро Челентано, хоча «La situazione non e buono», тобто «Ситуація не дуже», заспокоїть: є те, що «нас об’єднує: повітря, яким ми дихаємо; спільний будинок, який ми будуємо; земля, по якій ми ступаємо і, звичайно, любов, яка є у нас».
«Любов, яка у нас є» - це вже немало.
А ще: Цум золь вест ду зайн майн!
Коли прослухаєте, ви з цим погодитесь!
Вели випуск традиційно Олександр Харченко та Володимир Радченко, монтаж традиційно був за Романом Храбровом.