Дванадцятого лютого виповнилося сто років із дня народження Ігоря Федоровича Малицького — почесного громадянина Харкова, колишнього в’язня чотирьох нацистських концтаборів, науковця, педагога та громадського діяча.

У вісімнадцять років Ігоря Малицького німці вивезли до Німеччини. У Чехословаччині він утік, але його спіймали та відправили в концтабір — перший із чотирьох. Напередодні закінчення Другої світової війни Ігор Малицький був у філії концтабору Маутгаузен «Лінц 3» в Австрії. Там він узяв участь у повстанні в’язнів, щоб вийти назустріч визволителям. Після закінчення Другої світової деякий час служив у совєцькій армії. Після демобілізації працював у галузі машинобудування, був найстаршим викладачем Української інженерно-педагогічної академії.

Після російської агресії 2014 року Ігор Федорович їздив до військовослужбовців на фронт. У 2015 році викликав роздратування російських пропагандистів під час ушанування 70-ї річниці визволення Маутгаузена.

Про Ігоря Малицького у програмі «Харківські історії» згадували разом з його внукою Алісою Малицькою, надзвичайним і повноважним послом України в Австрії у 2014–2021 роках Олександром Щербою та головою Харківського обласного комітету ветеранів військової служби — учасників холодної війни, полковником у відставці Ігорем Шлєпотіним.