Він почав у 40-вих і встиг зробити надзвичайно багато: він стояв біля витоків бі-бопу, ф’южену і невимушено подарував нам афрокубинський джаз. Він грав настільки віртуозно, що повторити його змогли одиниці, а закохалися у нього мільйони.

Кожен з десяти отворів його губної гармоніки має свою історію. У першому отворі спогад про те що, ще у трирічному віці, сидячи на терасі брюсельської кав’ярні своїх батьків, він намагався точно відтворити рухи акордеоністів, які розважали публіку просто неба.

Він міг би стати, як його батько, - філософом, або викладачем італійської. Він міг би стати художником, тому що народився на початку минулого століття на паризькому Монмартрі. Він міг би стати танцюристом, тому що після смерті мами його виховувала сама Айсідора Дункан.

Через вибуховий темперамент його називали: Лиха людина джазу, а ми називаємо його Легендарний Чарлі Мінгус

Хтось все життя буде стверджувати, що він не вміє грати взагалі, хоча не погано пише музику. Хтось буде розповідати про те, що він насправді геніальний виконавець, просто грати віртуозно йому давно набридло.

Хтось вперше почув його на платівках Майлза Девіса, хтось вдячний Мікеланджело Антоніоні за музичну доріжку у фільмі Blow up. А радянські підлітки почали шукати хоч якусь інформація про нього після фільму «Кур’єр», - і відкрили для себе інший паралельний світ. Українці вперше почули його у 2010 році і завжди раді новій зустрічі з ним.

Він ніколи не хотів бути знаменитим. Він хотів стати Великим. І це йому вдалося. 70 студійних альбомів і 17 Греммі, зірка на Алеї слави і вічне продовження життя в кожній його пісні.

Біллі Холлідей називала його Президентом, колеги музиканти скоротили це прізвисько до "През", послідовники називали його Моцартом Джазу. А ми називаємо його - Легендарний Лестер Янг

Його біографія - це історія справжнього «self-made man», який починав із гри в шкільному оркестрі, служив на флоті, пережив героїнову залежність і став однією з найвпливовіших фігур у джазі.

Він занурюється у світ улюбленої з дитинства класики, і симфонічні оркестри вважають за честь працювати під його орудою. Він проповідує музику Моцарта і стверджує, що саме його музика наповнює світлом життя. Але поруч живе джаз і ще безліч стилів

Скандали, психічні розлади, напади на людей зі зброєю, проблеми з податками – усе це мало кого зробить щасливим. На сцену вона повернеться завдяки рекламному ролику «Шанель» і фільму «Точка неповернення», де звучатимуть її пісні

Він міг спокійно розбити носа комусь зі своїх кривдників у барі та незавжди делікатно вирішував свої професійні справи, але жертвував мільйони на благодійність. Він завжди підтримував демократів, хоча знав, що його успіх залежить від консерваторів. Він втрачав кохання, гроші, роботу і найдорожче, що в нього було, – голос

Десятки неперевершених музикантів, яких він відкрив світу через свій оркестр, поєднання свінгу, фанку, соулу, бібопу і госпелу, народження хард-бопу, виступи зі найвеличнішими зірками джазу. На його барабанних паличках трималися оркестри, комбо і тріо.

Він був білим. А ще він був наполовину українцем: його мама, Марія Сорока, захоплювалася класичною музикою, непогано грала на піаніно і, не зважаючи на злидні, дала своїм дітям блискучу музичну освіту. Завдяки їй наш герой грав не тільки на піаніно, а ще

Музика була в його житті з дитинства. Усі його брати й сестри на чо́мусь грали, йому дісталася укулеле, але її в будь-який час міг перемогти футбол, або мотоцикл.

Коли ця розкішна леді входила до бару престижного нью-йоркського театру Апполо, люди, які не знали її, не могли уявити, що тільки за перші 14 років дитинства вона пережила більше, ніж кожен з них за все життя.

Він був справжнім солдатом джазу - сувора дисципліна до себе і тих, хто поруч; ніяких відхилень від форми та змісту; чітке знання нот на рівні уставу; майже повна відсутність імпровізацій у поведінці і організації репетицій.

Він просто був першим. Першим і кращим учнем чиказької синагоги. Першим керівником, який у 30-ті роки об’єднав у своєму оркестрі музикантів із різним кольором шкіри.

Ми не знаємо, куди іде музика, але точно знаємо, звідки вона може прийти. Можливо від мами, яка давала уроки гри на фортепіано сама і винаймала викладачів за 25 центів? Можливо з вуличного ярмарку, який так бентежить своєю щирою дитячою радістю і передчуттям чуда?

Ії подорож почалася у Бразилії. Вона слухала скрипку свого батька Наума і бачила його непросту подорож з Могильова світ за очі. Вона слухала, як мама Ракель грає на старенькому фортепіано дивну музику і в сотий раз ставить на програвач платівки Френка Сінатри, Діни Вашингтон, Біллі Холідей, Біла Еванса та Оскара Пітерсена.