2023-й рік видався урожайним на новинки від іменитих режисерів. В кінотеатрах з помпою пройшли прем’єри Мартіна Скорсезе, Крістофера Нолана, Грети Гервіг та Рідлі Скотта. Проте і на стримінгах є на що подивитися. Зокрема — світ побачив новий фільм Девіда Фінчера «Вбивця».
У фільмі Майкл Фасбендер суворо хмурить обличчя, видає пацанські цитати та винахідливо вбиває людисьок під ніжний акомпанемент The Smiths. Але, як завжди, у фільмі не все так просто. Недарма ж його прем’єра відбулася не десь там, а на Венеціанському кінофестивалі.
Про чергові експерименти Фінчера, одну с кращих ролей Фасбендера та про те як під пафосним бойовиком ховається притча про людський самообман — слухайте у подкасті «Кіно за мільйон»
Поки влітку всі жартували з «Барбенгеймера», Мартін Скорсезе готував головну кінобомбу року. Живий й класик покликав своїх головних муз — Леонардо ДіКапріо та Роберта Де Ніро — і створив один з кращих фільмів у своїй кар’єрі. Історія про цинічні вбивства індіаінців-осейджів в Оклахомі у 1920-х могла стати політичним трилером чи напруженим детективом. Але старий Мартін розповів цю історію як об’ємну психологічну драму про ницість людської натури. «Вбивці квіткової повні» - історія про зло, одночасно жахлива і прекрасна у своїй безпросвітності. Зло яке не звести до популярних кліше про расизм, капіталізм та інші часто вживані «ізми».
Уявіть невеличке африканське містечко, колонізоване французами…. Епідемія дезинтерії, антисанітарія, словом треш. Білі колоністи з Франції живуть у скандалах та хаотичному блядстві. Жінки й чоловіки зраджують одні одному, і чоловіки можуть побити невірних. Правоохоронні органи – абсолютно імпотентні, головне джерело дозвілля тут бордель, а головна розвага – стріляти по трупах померлих від малярії чорношкірих, яких не ховають в землю, я просто вкидають у річку й вони там плавають…. Виглядає як локація для якогось депресивного трилера, еге ж? А от і ні. Це іронічна французька чорна трагікомедія «Чистка» (більш відома за назвою «Бездоганна репутація»).
З'їсти синю таблетку і жити як жив чи з'їсти червону і побачити істину. Піти своєю звичною дорогою чи піти слідом за білим кроликом і потрапити в країну чудес? В популярній і не дуже культурі дуже багато історій про вибір між справжнім і спокійним, чарівним та ясним. А ще більше моментів такого вибору – в реальному життя, але виглядає він не так я в кіно. Про одну таку історію ми сьогодні розповімо у подкасті. Історію про фільм «Траса 60».
З піснями і танцями від світла до безодні: у подкасті «Кіно за мільйон» - мюзикл «Аннетт»
Цинічний стендап-комік Генрі МакГенрі (Адам Драйвер) готується до кожного виступу як до боксерського поєдинку. Він смішить публіку вивертаючи на сцені своє нутро та ганяє на мотоциклі у шкіряній куртці. Оперна співачка Енн Дефрасну (Маріон Котіяр) — дивовижно світла і красива жінка, чий голос зачаровує публіку. Вона «вмирає» на сцені, даючи енергію і любов публіці. Вони закохуються і одружуються, хоч вони такі різні. Це могла б бути романтична історія кохання про те, як справжні почуття долають будь які перешкоди, але насправді це трагедія.
“Життя прекрасне” розповідає нам про життєрадісного італійського єврея Гвідо, якого під час Другої світової війни відправили до концтабора разом з маленьким сином. У таборі батько сказав хлопчику, що все, що відбувається навколо — велика цікава гра. А приз у ній — справжній танк. І цей класний приз дістанеться тому хлопчику, який зможе не потрапити на очі наглядачам”.
Про чоловіка який любив життя, але боровся за смерть – у подкасті «Кіно за мільйон» фільм «Море всередині»
Колись у сонячній Іспанії був моряк на ім'я Рамон, який дуже не хотів жити. Так було не завжди, а лише після того, як він, стрибнувши зі скелі, зламав собі шию і став паралізованим. Рамону давали років зо три, але він прожив у такому стані набагато більше. При цьому він був освіченим та кмітливим, і навіть примудрявся закохувати в себе жінок. Та сам харизматичний моряк не вважав таке життя життям і дуже хотів гідно померти. І навіть довго боровся за це право в суді.
У перший день XX століття на пароплаві «Вірджинія» кочегар Денні, нишпорячи в салоні першого класу, в коробці з-під лимонів знайшов немовля. Хлопчик виріс на океанському лайнері, що курсував між Америкою та Європою. Він жодного разу не сходив на берег.
Загадковим чином навчившись грати на роялі, Т.Д. Лемон 1900, а саме так назвали хлопчину, став справжнім віртуозом і розважав публіку, граючи в ресторанному оркестрі. З ним пов’язані дивовижні історії, яке життя перетворилося на легенду.
Наївність, цинізм, атомна бомба: у подкасті «Кіно за мільйон» прем’єра «Оппенгеймер»
Говоримо про свіжий прокатний хіт
Днями у світовий прокат вийшли одразу дві великі кінопрем’єри - «Барбі» Грети Гервінг та «Оппенгеймер» Крістофера Нолана. Смішна та гротескна драма про ляльку, знята в життєрадісних рожевих тонах, та серйозний, тригодинний байопік про геніального фізика, який розробляв атомну бомбу, знятий з гірким післясмаком. Одночасний вихід цих фільмів та їх контрастність породили купу мемів у мережі, і цей феномен назвали «Барбенгеймером».
Запам'ятайте покійних красивими: у подкасті "Кіно за мільйон" культова японська стрічка "Okuribto"
Що спільного між сильним коханням і смертю? Не лише те, що у світовій культурі одне часто перетікає в інше. Стикаючись що з першим, що з другим ми часто переусвідомлюємо себе, копирсаємося всередині. Будуючи стосунки з новою коханою людиною, ми згадуємо попередні помилки й намагаємося стати кращим, а коли нам доводиться стояти над чиєюсь труною – поневолі згадуючи життя цієї людини, починаєш перебирати і своє. Згадуєш про його щвидкоплинність, кінечність, і хоч не хоч, а ставиш собі певні запитання. Кіно про кохання у подкасті вже було, а сьогодні ми говоримо про кіно про смерть…
Драматичний Том Круз та оскароносний Дастін Хофман: у подкасті «Кіно за мільйон» — «Людина дощу»
Минулого року Том Круз тріумфально повернувся на великі екрани з фільмом «Топ Ган. Меверік», і вже наступного тижня він же весело боротиметься з поганими хлопцями у черговій частині франшизи «Місія нездійсненна». Як і на початку кар’єри — зараз Круз постає перед аудиторією в образі старіючого героя з нашьотом мачизму. Втім, у фільмографії актора чимало глибоких драматичних ролей, які вибиваються з цього амплуа, і про одну з них — ту яка і відкрила Тома Круза як справжнього драматичного артиста, ми сьогодні й поговоримо.
Місяць тому закінчився Каннський кінофестиваль 2023. Там було представлено багато цікавих прем'єр і невідомо, скільки з них добереться до українського та конкретно полтавського прокату, але одна з них вже на наших великих екранах.
Йдеться про новий фільм Уеса Андерсона «Астероїд-cіті». На кінофестивалі фільм залишився без нагород, але самобутність автора та зірковий каст робили цю прем’єру цікавою.
Обговорюємо шедевр німецького класика про янголів та людей
Уявіть собі такий сюжет — янгол захохався у земну жінку, але для того щоб бути з нею разом йому треба стати смертним.... Якби кіно по такому синопсису знімали на умовному каналі “СТБ” чи “1+1” це могли б бути багатосерійні цукрові шмарклі. Але коли таку історію береться розповідати Вім Вендерс — чекай шедевру.
Тревіс Бікл служив в армії, а тепер коротає ночі за кермом таксі. До цієї роботи його привело безсоння, але великого задоволення вона герою не приносить. Вільний час Бікл проводить в кінотеатрах для дорослих, де крутять порно, або безцільно катається по місту.
Слухайте в подкасті розбір фільму Мартіна Скорсезе "Таксит" де головну роль зіграв Робер де Ніро.
Аль Пачіно кохає Мішель Пфайффер, танцює та пояснює що таке емпатія — у подкасті “Кіно за мільйон” мелодрама “Френкі і Джонні”.
У фільмографії легендарного актора Аль Пачіно понад 60 акторських робіт, серед яких є, як маловідомі стрічки, так і лауреати Каннського та інших претсижних фестивалів, як камерні артхаусні фльми, так і ті які назавжди стали класикою. І з усим цим багажем улюбленою роллю в кар’єрі Пачіно називає роль Тоні Монтани у фільмі «Обличчя зі шрамом», який вийшов у 1983 році.
Про це велике, неоднозначне та культове кіно ми поговорили у подкасті «Кіно за мільйон».
Представляємо пілотний випуск подкасту «Кіно на мільйон»
Буває так, що ти приходиш у кіно на якусь круту європейську прем’єру, а там — один сеанс у незручний час і порожня зала. А ще буває так, що ти приходиш на епічний ремейк культового мюзикла від Стівена Спілберга і вас у залі двоє. А бува ще гірше — ти довго чекаєш на якусь прем’єру, а її показують де завгодно, але не у Полтаві, бо хтось вирішив що у нас її не дивитимуться. Тоді ти лаєшся і мчиш до Києва чи Харкова, бо дуже кортить побачити на великому екрані.
Якщо все вищеописане вкурвлює вас так само як і нас — для вас «Кіно на мільйон». Це подкаст де двоє людей розповідають про неочевидні прем’єри у полтавських кінотеатрах. І сьогодні у нашому фокусі - «Обережно, кінь!» новий фільм з Джекі Чаном.
Про що фільм. Успішний в минулому каскадер Луо зараз безробітний, і ледь зводить кінці з кінцями, фотографуючись з туристами разом зі своїм відданим другом-конем. Але борги дають про себе знати, коли банда колекторів починає полювання на парочку, щоб відібрати коня і продати його на аукціоні.
Старі навички з бойових мистецтв допомагають розправитися з переслідувачами і несподівано роблять Луо з конем суперзірками тік-току. Вірусне відео доходить до студійних босів, і тепер у Луо є другий шанс відродити кар’єру! Але вередливий кінь ніяк не хоче виконувати необхідні трюки.
З анотації може здатися, що це типовий бойовий зі старим Джекі, але насправді вишла дуже драматична і багатошарова стрічка. Про «Обережно, кінь!», епоху бойовиків, що минає та про те чому Джекі Чан хоч і здатен на трюки, але сумно старіє — слухайте у подкасті.
Пролетів звичайний тиждень. У Полтві все тихо, про те є що обговорити. Вирок ВАКСу по справі хатніх робітниць Мамай набув законної сили. Попри кримінальні справи Федорович не спішить йти на пенсію і схоже продовжує політичну боротьбу. Депутати нарешті прийняли рішення про демонтаж пам'ятників російським генералам Зигіну, Ватутіну і поету Пушкіну. А виконком хоче відмовити московському патріархату в оренді землі під храмами й церквами.
Обговорюємо в подкасті, як Полтава прожила місяць без Мамая. А також хто зараз представляє владу і чим все це може закінчитися.
На початку нульових у маленькій Полтаві проходив цілий парад субкультур. Діти вибирали будь-яку двіжуху по душі: стати гопніком, хулом, металістом, готом, емобоєм, репером. В цьому подкасті історія про хлопців, які пішли дорого райдерів.
В школі батьки купили їм звичайні кроскантрійні велосипеди, типу вінер чи форд. Їзда прямо не забавляла, тому вони почали вивчати трюки.
Це зараз є ютуб із сотнями детальних розборів, як правильно робити баніхоп чи барспін. В нульових інтернет був кволим наче адмін після трьох таблеток валер'янки. Майбутні райдери передавали один одному затерті до дір диск із фільмом Dizorder. Майстри із США показували, що можна робити із великом. Хлопці слідкували за кожним рухом з монітору екрана і намагалися повторити побачине на вулиці.
Ну і набивали собі синці. Голінням пздц, коліна і лікті постійні збиті, інколи прилітав струс мозку. Доводилося ховати від батьків свої ноги, щоби батя раптом не взяв болгарку і не перепиляв раму до бісової матері. З часом батьки розуміли, що їхні діти не приколються, займаються спортом і уже самі допомагали назбирати на професійну рамку чи вилку.
Перші тусовки райдерів у Полтаві проходили біля Будинку культури, потім перекочували до театру Гоголя. На Огнівці, Половках, Леваді збудували перші дьорти. З часом ці насипи потоптали діти й корови. Серйозно, корови не любили дьорти.
Лишився один великий дьорт, який почали будувати ще у 2009 році поблизу Ворскли. Спот має милозвучною назвою Disneyland Dirt Park. Дісней продовжує розширюватися. І ніхто не платив мільйони підрядникам, щоби збудувати парк. Хлопці просто брали лопати, дошки, інструменти й розбудовували своє місце розваг.
