Лікування травм тазостегнового суглобу. Кожен вид травм тазостегнового суглоба вимагає індивідуального підходу і правильної діагностики. Комплексне лікування має на увазі: медикаментозну терапію, спрямовану на усунення симптомів – біль, запалення і стимулювання регенерації тканин; фізіотерапію, що включає масаж, кінезіотерапію, ЛФК; застосування ортопедичних посібників - шин, ортезів, стремен Павлика (при вродженому вивиху кульшового суглоба); скелетне витягування і накладення апарату Ілізарова. Оперативне лікування включає: остеосинтез; артропластику; артроскопію; остеотомію; артродез; заміну тазостегнового суглоба. При хірургічному лікуванні суглоба перевага віддається органозберігаючим, малоінвазивним технікам. Наприклад, за допомогою артроскопії проводять: видалення вільних тіл в суглобі – уламків кістки, фрагментів хряща; усунення пошкоджень суглобової губи; відновлення форми тазостегнового суглоба. Оперативне лікування вимагає зваженого підходу до вибору хірурга і клініки, в якій буде проведена операція. Хворим з різним ступенем складності травм кульшового суглоба надасть висококваліфіковану допомогу лікар ортопед-травматолог Рокита Тарас, який приймає пацієнтів в клініці в Києві.

Перелом шийки стегна є нагальною проблемою травматології. В економічно благополучних країнах вчені прогнозують різке збільшення рівня переломів проксимального відділу стегнової кістки, переважно (в 90% випадків) у осіб старшої вікової групи. У цій категорії населення лікування травми становить серйозну проблему, так як відзначаються важкі ускладнення (в 25-30%), складний і тривалий відновлювальний період, висока смертність. У нашій країні протягом року після травми гине до 24% хворих, і більше 50% стають інвалідами. Всі ці фактори вимагають розробки нових методів лікування перелому шийки стегна. Перераховані фактори впливають на результативність лікування травми. Через особливості структури тазостегнового суглоба, кровопостачання окремих частин стегнової кістки і наявності порушення щільності, структурованості кісткової тканини перелом шийки стегна погано зростається. Кровопостачання стегнової кістки здійснюється за допомогою 2 гілок артерій, одна з яких проходить в головку через внутрішньосуглобову зв'язку. При переломі шийки кровопостачання припиняється. Встановлено, що вже через 24 години після травми в кістковій тканині проксимального відділу прогресують процеси ішемії, а через 48 годин відзначається некроз кісткових балок. Проблема терапії перелому полягає у відновленні кровопостачання в найкоротші терміни, в той час як основна частина постраждалих проходить консервативне лікування в домашніх або амбулаторних умовах, не роблячи операції. Тому при цій травмі такі високі показники інвалідності та летальності. Перелом шийки стегна найчастіше відбувається після 50 років. Як правило, перелому шийки у вікових людей передує падіння, і тільки в окремих випадках травма може стати наслідком ударів по тазостегновому суглобу, підйому тяжкості і ін. Причиною травми при падінні можуть бути як внутрішні чинники, так і зовнішній вплив. Ендогенними причинами травми є: вікові зміни щільності кісткової тканини (остеопороз); неврологічні захворювання; ендокринні порушення, які призводять в тому числі до остеопорозу, гіперплазії передміхурової і щитовидної залози, ожиріння; злоякісні процеси в організмі; знижена фізична активність; погіршення функції сенсомоторного апарату – зниження гостроти зору, втрата слуху, порушення координації в просторі; операції на кінцівках; недостатність харчування.

Вроджений вивих тазостегнового суглоба – одна з найбільш частих деформацій суглоба стегна. Сьогодні в Україні ця травма діагностується у 5-20% новонароджених. За останнє десятиліття показник збільшився в 5-10 разів. Документальна історія вивчення вродженого вивиху кульшового суглоба починається з Гіппократа, який відносив його до тяжких патологій, обумовленим аномаліями розвитку плода. Травма тазостегнового суглоба полягає в зміщенні головки гомілкової кістки за межі вертлюжної западини. Що гучніше порушення конгруентності суглоба, тим важчий перебіг патології. Причиною вродженої аномалії тазостегнового суглоба є дисплазія – порушення формування і розвитку всіх структур суглоба, спровокована: генетичними аномаліями розвитку опорно-рухової системи; порушеннями в хромосомах, що відповідають за синтез колагену; гормональним дисбалансом, що впливає на процеси формування кісткової тканини; ускладненнями вагітності – багатоплідністю, маловоддям, аномальним розташуванням плода в матці, занадто великим плодом; захворюваннями у жінки в період вагітності; внутрішньоутробними ушкодженнями плода – інтоксикацією, травмами. Ступені пошкодження тазостегнового суглоба при природженому вивиху стегна варіюються від незначної деформації до повного виходу головки стегнової кістки з вертлюжної западини. Результатом травми кульшового суглоба є відстрочені порушення – викривлення хребта, викривлення і вкорочення кінцівки. Патологія тазостегнового з'єднання поступово поширюється на колінний і гомілковостопний суглоби. Порушення функції суглоба призводить до його передчасного зносу, запалення, руйнування компонентів.

Коли необхідна артроскопія плеча? Показанням до призначення артроскопії суглоба плеча є: травма сухожиль обертальної (ротаторної) манжети; вроджені аномалії структур плечового суглобу; хондроматоз; пошкодження довгої головки біцепса і травма суглобової губи (SLAP-синдром); посттравматичний артроз плечового суглоба; періостит; звичний вивих плеча; капсуліт; нестабільність плечового суглоба; пошкодження суглоба плеча, при якому метод рентгенографії або клінічні дослідження не можуть дати остаточний діагноз; післяопераційний больовий синдром, порушена функція плечового суглоба нез'ясованої етіології. Артроскоп дозволяє відстрочити проведення масштабної і травматичної операції - функція плечового суглоба подовжується на тривалий період часу. Коли необхідна артроскопія ? Артроскопія плечового суглоба вимагає попереднього проведення ряду досліджень. Пацієнт повинен пройти: МРТ плеча, з результатами якого необхідно прийти на консультацію до лікаря-ортопеда; консультування анестезіолога; ЕКГ не раніше тижня до операції; лабораторні аналізи на сифіліс, ВІЛ, гепатити В і С, біохімічне дослідження крові, коагулограму. На підставі отриманих результатів лікар розробляє індивідуальний оперативний план.

Артроскопія колінного суглобу проводиться за допомогою спеціального інструменту ендоскопічного виду - артроскопа, який вводиться у внутрішню частину рухомого кісткового з'єднання з метою вивчення його стану, визначення ступеня пошкодження і постановки найбільш точного діагнозу. Також за допомогою артроскопії проводять хірургічне лікування різних ортопедичних захворювань, що включають різноманітні травми, розтягнення, розриви, при яких страждають зв'язки, кістки, м'язи, сухожилля, хрящі. Артроскопія коліна - сучасний метод оперативного лікування, головною перевагою якого перед класичною хірургією є малоінвазивність, тобто відсутність великих розрізів в області суглобів. Для проведення артроскопії досить кілька невеликих проколів, через які вводять сам артроскоп, а також хірургічні інструменти. На просторах інтернету є багато відео про те, як проводиться артроскопія, що дає можливість пацієнту ближче познайомитися з цією процедурою. Вартість артроскопії варіюється в залежності від області пошкодження (колінний, плечовий, гомілковостопний, ліктьовий, тазостегновий суглоб) і його складності. В цілому залежить від кількості і видів необхідних медикаментів, а також імплантів. Артроскопія колінного суглоба - найбільш ефективний метод інструментального дослідження і терапії, який використовується навіть при найскладніших пошкодженнях. Операцію проводять за допомогою медичного ендоскопа - апарату артроскопа, який вводять через один маленький отвір в колінному суглобі. Для поліпшення видимості вмісту суглоба всередину вводиться спеціальна рідина. Артроскоп має діаметр 3-4 мм і обладнаний маленькою камерою, яка і дозволяє бачити стан суглоба в реальному часі. Кольорове зображення виводиться на екран, де піддається вивченню і аналізу хірургами-ортопедами. Традиційно артроскопію на колінному суглобі проводять під наркозом. Вид анестезії визначається лікарем-анестезіологом в індивідуальному порядку. В цьому випадку можлива як загальна, так і епідуральна, провідникова, спинномозкова, а також місцева анестезія. Після завершення лікування з колінного суглоба викачують раніше введену спеціальну рідину, після чого його обробляють антисептиками і накладають стерильний бинтовий бандаж. Тривалість оперативного втручання на суглобі різна, залежить від самої травми і ступеня її розвитку. В середньому процедура триває 30-60 хвилин.

Повреждение вращательной (ротаторной) манжеты плеча часто не диагностируется на ранних стадиях. Происходит вследствие разрывов ряда сухожилий, крепящихся к плечевой кости и отвечающих за движения руки. Среди причин - сильная травма или часто повторяющиеся травмы. Сопровождается недуг ограничениями движений руки и ее слабостью, ночными болями.

Артроз коленного сустава случается очень часто и является одним из самых распространенных ортопедических заболеваний. Имеет несколько стадий, в зависимости от которых назначается лечение.

Привычный вывих плечевого сустава чаще всего встречается у молодых людей, ведущих активный образ жизни. Очень распространен у спортсменов. Возникает из-за травмы плеча.

Про причины артроза коленного сустава, а также про лечение - замену (эндопротезирование) коленного сустава. Про частичное и полное эндопротезирование колена.

Артроз тазобедренного сустава - болезнь, поражающая хрящ сустава. Чаще всего болезни подвержены люди преклонного возраста. Лечится этот недуг с помощью хирургических методов, а именно - эндопротезированием тазобедренного сустава.

Доктор рассказывает о травмах мениска, а также о повреждениях крестообразных связок коленного сустава. Это часто встречающиеся травмы как у спортсменов, так и у обычных людей.

Біль у плечовому суглобі відноситься до частих скарг пацієнта. Може бути пов’язаний як з самим плечовим суглобом, так і з іншими органами й системами. В діагностиці причин болі у плечовому суглобі відіграє роль як клінічний огляд, так і МРТ. А лікування найчастіше – оперативне.

Біль у кульшовому суглобі може мати різні причини. Часта причина – це проблема поперекового відділу хребта. Буває як у людей молодого віку, так і старшого. Лікуванням такої проблеми займаються неврологи. Якщо ж біль локалізується саме у тазостегновому суглобі, найбільш частою причиною є артроз. Відповідно до стадії хвороби лікування буває як консервативне, так і оперативне. В діагностиці стадії процесу допомагає як клінічний огляд, так і цифрова рентгенографія, МРТ.

Біль у колінному суглобі є досить частою причиною звернень пацієнтів до лікаря. Варто розрізняти болі, які почалися після травми колінного суглобу та такі, що почалися без видимих причин. Болі після травми частіше за все свідчать про пошкодження структур коліна: хрестоподібні зв’язки, меніски, хрящі. Болі без явної причини часто є сигналом артрозу колінного суглобу.

Топ міфів про ендопротезування. Підготували для вас найбільш розповсюджені міфи про ендопротезування. Міф 1: «Ендопротез служить вічно» Реальність: Сучасні ендопротези справді мають високу довговічність і можуть прослужити 15–20 років і більше залежно від матеріалу та способу життя пацієнта. Проте з часом вони зношуються, особливо якщо людина веде активний спосіб життя або має надмірну вагу. Міф 2: «Після операції я не зможу повернутися до звичайного життя» Реальність: Мета ендопротезування – повернути людину до активного життя. Більшість пацієнтів вже через кілька місяців після оперативного втручання відновлюють фізичну активність, повертаються до своїх хобі та виконання повсякденних справ. Під час реабілітації важливо дотримуватись рекомендацій лікаря, щоб відновлення пройшло успішно. Міф 3: «Ця операція підходить лише молодим людям» Реальність: Насправді ендопротезування часто проводять пацієнтам похилого віку, щоб покращити якість їхнього життя та зняти біль. Вік не є головною перепоною - головне, щоб у пацієнта не було серйозних протипоказань. Міф 4: «Ендопротезування – це остання надія» Реальність: Ендопротезування рекомендують тоді, коли консервативні методи вже не допомагають. Це не завжди «останній варіант», а обґрунтоване рішення, яке повертає якість життя. Лікар може пропонувати ендопротезування як оптимальний вихід, щоб уникнути хронічного болю та дискомфорту. Міф 5: «Після ендопротезування залишаться великі шрами» Реальність: Зараз розроблені малоінвазивні методи ендопротезування, що дозволяють виконувати операції з мінімальними розрізами і наші хірурги ними володіють. Це не тільки сприяє менш помітним шрамам, а й значно скорочує час відновлення. Міф 6: «Ендопротезування — це дуже боляче і страшно» Реальність: Операція проводиться під анестезією, тому більшість пацієнтів не відчувають болю під час самої процедури. Після операції можливе відчуття болю, але воно без проблем усувається за допомогою знеболювальних препаратів. Багато пацієнтів відзначають, що біль після операції поступово зменшується, і у підсумку їм вдається повністю позбутися хронічного болю. Розуміння цих моментів допомагає пацієнтам прийняти свідоме рішення про ендопротезування та зменшує страхи перед операцією.

Ендопротезування латеральних відділів колінного суглоба. Однією з найрідкісніших операцій на коліні вважається ендопротезування латеральних відділів колінного суглоба. В Україні таких маніпуляцій виконується менше ніж 10 на рік. Якщо відштовхуватися від мого власного досвіду, одномищелкове ендопротезування медіальних відділів проводиться до 40 разів на рік, а ендопротезування латеральних відділів – максимум 1-2 рази. Найпоширенішим показанням до виконання цієї операції є застарілий остеоартроз, що викликає системний колагеноз (зміни сполучних тканин), руйнування хрящового диска, відповідно виникає стійкий біль у суглобі, неможливість рухової функції, деформація та інші подібні прояви. За правильного підходу ендопротезування латеральних відділів колінного суглоба є високоефективним способом позбутися наслідків цієї складної патології. Переваги часткової заміни колінного суглоба Одномищелкове ендопротезування коліна – це сучасна операція на колінному суглобі, в ході якої проводиться заміна частини пошкодженого зчленування з заміною зношених елементів на штучний імплантат. Головною перевагою є те, що під час хірургічного втручання видаляється не увесь колінний суглоб, а лише його частина, завдяки чому мінімізується травматизм операції та частково зберігається природний функціонал коліна, який доповнюється ендопротезом.

Клініка Лінько. Ортопед-травматолог Тарас Рокита вже довгий час працює в клініці доктора Лінько. Там він проводить операції як самостійно, так і в тандемі з Ярославом Володимировичем. Клініка доктора Ярослава Лінько знаходиться в Київській міській клінічній лікарні №7. Про неї знають багато пацієнтів як з України, так і з інших країн. Особливо ті, хто пов'язаний з професійним спортом. Лінько Ярослав Володимирович – хірург, ортопед-травматолог, який має стаж роботи понад 30 років, з 1983 року завідувач відділенням травматології. Має членство в Європейській спільноті хірургів, спортивних травматологів колінного суглоба та артроскопії (ESSKA). Ярослав Володимирович регулярно проводить навчання для молодих фахівців в Україні, де ділиться знаннями про сучасні методики артроскопічних операцій. Щороку він невпинно підвищує свою кваліфікацію, стажуючись у великих європейських клініках, які спеціалізуються на: ендопротезуванні; артроскопії; інтрамедулярному остеосинтезі. За останні 15 років Лінько зробив більше трьох тисяч операцій на одних тільки колінних суглобах. Приблизно 60 відсотків з них – спортсменам, найчастіше футболістам. Саме на таких операціях спочатку робила акцент клініка. Ярослав Володимирович – один з основоположників артроскопії коліна в Україні, доктор зі світовим ім'ям. З моменту створення клініки Лінько було прооперовано понад 2000 пацієнтів з України, а також громадян інших країн (Румунія, Білорусь, США, Ізраїль, Росія, Італія, Канада). Клініка Лінько сьогодні Це сучасний медичний центр, який спеціалізується у галузі спортивної травматології, артроскопічній хірургії колінного та інших великих суглобів та здійснює як консервативне, так і оперативне лікування захворювань опорно-рухового апарату. Клініка співпрацює з багатьма баскетбольними, футбольними й хокейними клубами України та зарубіжжя. Фахівці, що працюють в клініці, багато років перебувають у ESSKA, а також беруть активну участь в роботі цієї організації, проводять лекції серед спортивних лікарів футбольних клубів України за програмою «Progress I, II», які організовує медична служба УЄФА. Спеціалізація клініки доктора Лінько Основні напрями – це: артроскопія основних суглобів людини; хірургія стопи; ендопротезування суглобів; лікування переломів кісток; лікування псевдоартрозів (несправжні суглоби, незрощені переломи); сучасне лікування суглобового деформуючого артрозу.

Доктор Тарас Рокита – досвідчений ортопед-травматолог Київської міської клінічної лікарні №7 й клініки доктора Лінько. Досвід роботи – з 1997 року. Спеціалізація: травми й наслідки травм великих суглобів; травми коліна; розрив меніска; спортивні травми; малоінвазивна хірургія (артроскопія); захворювання суглобів; ендопротезування великих суглобів. Освіта, науковий ступінь. Тарас Григорович з відзнакою закінчив Львівський Державний медичний університет в 1997 році. Є лікарем вищої категорії. Має великий досвід проведення самих різних операцій, в тому числі й складних, запущених випадків. В даний час працює над кандидатською дисертацією, присвяченою проблематиці колінного суглоба. Тарас Григорович є автором ряду публікацій, наприклад: «Вісник ортопедії, травматології та протезування», №3 за 2002 рік. Матеріали 7 конгресу Російського Артроскопічного Товариства, 2007 рік. «Спортивна медицина», №3 за 2007 рік. Матеріали міжнародної конференції під егідою Української Асоціації спортивної травматології, Крим, 2007 рік. Член Європейської Асоціації хірургії Коліна й Артроскопії . Член президії Української Асоціації Артроскопії.