«Бо Мавка — це мрія, це коротке сонце в сірому житті, Мавка — це свято, великдень душі. А Килина — це сірі будні, це сало з часником, це повна макітра вареників і жодної зірки над головою», — писав Василь Стус у листі своєму сину. Продовжуємо говорити про твори Лесі Українки та про те, як ці тексти розбираються у школах. У цьому випуску пробуємо переосмислити те, як зазвичай подають драму «Лісова пісня» та шукаємо своє важливе в цьому. Як можна розбирати героїв та героїнь твору? Які патерни поведінки можна знайти у їх взаємодіях? Як будуються стосунки та чому? Де у цьому всьому місце людському, а де міфічному? Як справлятися з пориваннями між рутинними обов’язками та великими сенсами?