Ти з яких? З тих хто говорить, що це питання не принципово важливе?
Чи з тих хто, щиро не розуміє, як можна бути громадянином України і ще розмовляти російською? Або. Я поперхнусь, але скажу: хто втомився від теми про мову?
Вони не пропонують тобі свою позицію.
Обирай і відчувай її сам.
Але.
На прикладах, кажуть, вам, людям, завжди легше.
Ну ок.
Тримай. Уявляй.
Ти закордоном.
Тобі 17. Ти приїхала з Бучі в Берлін сама. Родина залишилась в Україні. Ти жила в момент окупації в підвалі вашого будинку. Ви евакуювались під обстрілами. Твою собаку вбили. Ти ідеш сама в іншу країну через війну. В Берліні на вокзалі тебе зустрічають. Звертаються до тебе:
« — а ты по-русски понимаешь? а если тебе в жизни это пригодиться?»
Це, до речі, реальна історія.
Або знаєш що?
Проходь ось в цю кімнату. Я тебе проведу. В кімнаті люди. Сідай на стільчик. Я представлю їх тобі.
Це Олена, вона покинула свій дім, живе в Польші з дитиною. Не бачила чоловіка місяці.
А ось, знайомся — Юля, працює лікарем, їй 26, її найкращого друга вбили російські соллати. І через 3 тижні вбили маму та тата.
А ось там трошки далі мовчазний Сергій, його сина ґвалтували і катували на Сході. Йому було 23. Він поховав його вчора.
Марія. Весь час плаче. ЇЇ батьків викрали, з ними немає зв’язку 7 тижнів.
Антон. Йому 13 в нього голубі очі, його сестрі відірвало ногу.
Ми усі в одній кімнаті.
А тепер в їх присутності, присутності таких людей в одній кімнаті з тобою.
« — а ты по-русски понимаешь? а если тебе в жизни это пригодиться?»
Відчуй свою позицію ще раз.
Мова — єдине, що допомогає відрізнити своїх дуже швидко.
Випуск 10.
Розмовляй.
Шукай нас тут: https://instagram.com/nareshtihovoriu