Три місяці в російській облозі на Азовсталі. Чотири місяці в полоні агресора. Дмитро Козацький із позивним Орест — тоді військовослужбовець полку «Азов», нині ветеран, завдяки якому українці побачили наслідки російської агресії у Маріуполі й відчули міць своїх захисників.
Унікальні кадри з бункерів Азовсталі без перебільшення облетіли весь світ. На цих фото й відео під землею — українські бійці та парамедики. Покалічені, але незламні. В укриттях Азовсталі ховалися і цивільні: матері й діти, а також люди старшого віку. Усі вони хотіли якнайшвидше вибратися з пастки, але ззовні палало рідне місто під вогнем російських бомбардувань.
«Світло переможе» — так називається одна з останніх світлин Ореста з Азовсталі. 16 травня 2022 року. Дмитро Козацький стоїть у приміщенні комбінату з розпростертими руками під променем світла, що падає крізь отвір у стелі від нескінченних ударів потужних снарядів.
Попереду захисників Азовсталі чекали тяжкі випробування. За виходом бійців із бункерів металургійного заводу настав полон. Козацький потрапив у колонію в Оленівці. Знущання, тортури, голод, але не зневіра. І диво — а саме так звільнення з полону називає «азовець» — сталося 21 вересня 2022 року.
Сьогодні Дмитро Козацький — один із потужних голосів «Азову», що звучить на акціях і конференціях в Україні та світі. Дмитро говорить про звільнення усіх захисників і захисниць Маріуполя. Долучається до проєктів, покликаних зруйнувати стереотипи навколо ветеранів. Він веде активне життя, зокрема працює проєктним менеджером із залучення ветеранів до української оборонної галузі.
Чи вдається Дмитрові позбутися іміджу «фотографа з Азовсталі»? Як спонукати людей дивитися на ветерана не з патосом чи жалістю, а на рівних — з повагою і довірою? Про це говорили з Орестом у подкасті «Пліч-о-пліч». Він поділився своїми переживаннями, досвідом і поглядом на майбутнє.
Інтерв’ю записано в межах Медіадня премії імені Георгія Ґонґадзе, що відбувся у Харкові 19 липня цього року.