Руки сліпо блукають палітурками, мнуть сторінки і роздирають кутукилу на вказівних пальцях від задушливих почуттів. Момент, коли затихають усі навколишні звуки, і ти снуєш простором, ніби надутим черевом неба. Момент, коли горять очі і остигають серця. Момент, коли ти ведеш довгу розмову про минуле, власні травми та книги. Ти - ліричний герой зі своєю трагічною історією. Можливо, я згадаю тебе, згадаю твою історію, проте я стовідсотково згадаю твою улюблену книгу. Про них мова і піде: про майже 20 улюблених книг, майже 100 людей. І момент перетворюється у вічність. Він не просто існує - він триває.
Шукай мене тут:
Music by EpidemicSound: