З Поліною ми знайомі, здається, довшу частину життя. Пам'ятаю її танцюючою на випускному в школі, де ми грали з хлопцями перед нудьгуючими однокласниками. Потім я був свідком на її весіллі. У неї народилися двоє синів. Ми бачилися то рідше, то частіше, але я завжди зі справжнім задоволенням стежив за її творчістю: як вона розвивається, як зображує навколишній світ на полотнах, як передає знання учням. Усе це якісь картинки з минулого життя: яке було, ні? Звісно, було, але потьмяніло від гару війни — війни, яка тліла з 2014 року, а 24 лютого спалахнула щосили в усій країні…

Відкритий ZOOM. В одному вікні я, в іншому — Поліна. Так близько і так далеко один від одного. Але ми впевнені, що ще побачимось в українському Харкові.

Подиситися роботи Поліни — https://bit.ly/polinakyznecova